Будинок фермера

Шлях від Києва на Харків пролягає широкими ланами лівобережної України, помережаних дорогами, маленькими лісами, каскадами ставків та річечками. Родючі чорноземи – колиска цивілізації. Тут споконвіку жили дбайливі люди, працьовиті господарі. Власниками цього будинку і будуть такі господарі. Вкрай прості вимоги, що лягли в основу аскетично прописаного завдання на проектування, а ще діалог і розуміння концепції – як об’ємно-просторових рішень, так і в цілому всієї садиби. Жваві робочі зустрічі, обговорення, корекція рішень – все були це частини проектного процесу. Проект готувався вже до реалізації найближчого будівельного сезону.

Але 24.02.2022 ми, українці, відклали всі свої плани – прийшла велика війна. Все змінилось докорінно, навколо нас, і в нас самих. І отримало лише два часові виміри – до того. І тепер, – в цей момент. І в цей момент, зараз, війна триває. Цей момент (читай – фронт) тримають на плечах наші захисники, наші волонтери, наші лікарі, наші пожежники, енергетики, селяни, містяни, водії, пекарі, вчителі… Низький уклін всім живим. І світла пам’ять тим, хто поліг у війні. Їх чин – задля нащадків, задля життя прийдешніх поколінь. “Життя триває, – точиться війна!” – істинно сказав поет.

Лише тепер, допускаю, після більш ніж 400 діб війни можна дуже обережно думати про третій вимір, – про майбутнє. Про відбудову, реконструкцію. Про глобальний будмайданчик на 5-10 років у центрі Європи. І про окремо взятий проект у Любарцях. Проект, до честі замовників, який не було заморожено, анульовано чи закрито. Проект народився, трансформувався і вже будується.

Проект